Четвёртая хроника царств

Глава 17

1 На двенадцатом году правления Ахаза, царя Иудеи, Осия, сын Элы, стал царём Исраила в Самарии и правил девять лет.

2 Он делал зло в глазах Вечного, но не так, как цари Исраила, которые были до него.

3 Салманасар, . царь Ассирии, пошёл войной на Осию, который был ему подвластен и платил ему дань.

4 Царь обнаружил, что Осия – предатель, потому что он посылал вестников к Со, . царю Египта, и не платил дань царю Ассирии, как прежде делал это из года в год. Поэтому Салманасар схватил его и бросил в темницу.

5 Царь Ассирии вторгся в страну, двинулся на Самарию и осаждал её три года.

6 На девятом году правления Осии, ассирийский царь взял Самарию и увёл исраильтян в плен в Ассирию. Он поселил их в Халахе, в Гозане, что на реке Хаворе, и в городах мидян.

7 Всё это произошло потому, что исраильтяне согрешили против Вечного, своего Бога, Который вывел их из Египта из-под власти фараона, египетского царя. Они поклонялись другим богам

8 и следовали обычаям народов, которых Вечный прогнал от них, а также обычаям, которые ввели цари Исраила.

9 Исраильтяне тайно делали неугодное Вечному, их Богу. Везде они строили себе капища на возвышенностях во всех городах, от сторожевой башни до укреплённого города.

10 Они ставили священные камни и столбы Ашеры на каждом высоком холме и под каждым тенистым деревом.

11 В каждом капище на возвышенности они возжигали благовония, подобно тем народам, которых Вечный прогнал от них. Исраильтяне делали злые дела, вызывая гнев Вечного.

12 Они поклонялись идолам, хотя Вечный сказал: «Не делайте этого».

13 Вечный предостерегал Исраил и Иудею через пророков и провидцев: «Сверните со злых путей! Исполняйте Мои повеления и установления согласно Закону, который Я повелел исполнять вашим предкам, и который Я дал вам через Моих рабов пророков».

14 Но исраильтяне не слушали и были так же упрямы, как и их отцы, которые не верили Вечному, своему Богу.

15 Они отвергли Его установления, Его соглашение, которое Он заключил с их отцами, и предостережения, которые Он им посылал. Они шли за ничтожными идолами, и сами стали ничтожными. Исраильтяне подражали народам, окружавшим их, хотя Вечный запретил им поступать так, как те народы.

16 Они отвергли все повеления Вечного, своего Бога, и сделали себе двух идолов, отлитых в виде тельцов, и столб Ашеры. Исраильтяне кланялись всем звёздам на небе и поклонялись Баалу.

17 Они приносили сыновей и дочерей в огненную жертву. Они гадали, и ворожили, и предавались злым делам в глазах Вечного, вызывая Его гнев.

18 И Вечный сильно разгневался на Исраил и удалил его от Себя. Был оставлен лишь род Иуды,

19 но даже он не исполнял повелений Вечного, своего Бога. Люди из рода Иуды следовали обычаям, которые ввёл Исраил.

20 Поэтому Вечный отверг всех потомков Исраила. Он наказывал их и отдавал в руки грабителей, пока наконец не прогнал их от Себя.

21 Когда Он забрал власть над Исраилом у дома Давуда, они сделали царём Иеровоама, сына Невата. Иеровоам увёл Исраил от Вечного и склонил его к страшному греху.

22 Исраильтяне оставались в грехах Иеровоама и не отвернулись от них,

23 пока Вечный не удалил их от Себя, как Он и предупреждал через Своих рабов пророков. Так народ Исраила был уведён из своей страны в плен в Ассирию, где они находятся и по сегодняшний день.

24 Царь Ассирии привёл жителей Вавилона, Куты, Аввы, Хамата и Сепарваима и поселил их в городах Самарии вместо исраильтян. Они завладели Самарией и поселились в её городах.

25 Когда они только поселились там, они ещё не поклонялись Вечному, и Он насылал на них львов, которые убивали некоторых из них.

26 Об этом доложили царю Ассирии: – Народы, которые ты увёл и переселил в города Самарии, не знают, чего требует Бог той страны. Он насылает на них львов, которые убивают их, потому что они не знают, чего требует Бог той страны.

27 Тогда царь Ассирии приказал: – Пошлите туда одного из священнослужителей, которых вы увели в плен из Самарии, и пусть он живёт там и учит их тому, чего требует Бог этой страны.

28 И один из священнослужителей, уведённый в плен из Самарии, пришёл, чтобы жить в Вефиле и учить их как поклоняться Вечному.

29 Но каждый народ сделал и своих богов в тех городах, где они поселились, и поместил их в капищах, которые жители Самарии построили на возвышенностях.

30 Жители Вавилона поклонялись Суккот-Беноту, жители Куты – Нергалу, а жители Хамата – Ашиме,

31 аввиты поклонялись Нивхазу и Тартаку, а сепарвиты сжигали детей в жертву Адрам-Малику и Анам-Малику, богам Сепарваима.

32 Они поклонялись и Вечному, и назначили из своей среды жрецов, которые в капищах на возвышенностях приносили жертвы.

33 Они поклонялись Вечному, но служили и своим богам по всем обычаям тех народов, из которых они были переселены.

34 Они до сегодняшнего дня хранят прежние обычаи. Они не боятся Вечного и не исполняют Его установлений и правил, законов и повелений, данных Вечным потомкам Якуба, которого Он назвал Исраилом.

35 Когда Вечный заключал с исраильтянами соглашение, Он повелел им: «Не почитайте других богов и не поклоняйтесь им, не служите им и не приносите им жертв.

36 Вечный, Который вывел вас из Египта великой силой и простёртой рукой, – вот Тот, Кого вы должны почитать. Ему поклоняйтесь и Ему приносите жертвы.

37 Всегда исполняйте Его установления и правила, законы и повеления, которые Он вам написал. Не почитайте других богов.

38 Не забывайте о соглашении, которое Я заключил с вами, и не почитайте других богов.

39 Почитайте Вечного, вашего Бога, и Он будет избавлять вас от рук всех врагов».

40 Но они не слушали и хранили прежние обычаи.

41 Даже почитая Вечного, эти народы служили идолам. До сегодняшнего дня их дети и внуки продолжают делать то же, что делали их отцы.

2-а царiв

Розділ 17

1 Дванадцятого року Ахаза, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Осі́я, син Елин, на дев'ять років.

2 І робив він зле в Господніх оча́х, тільки не так, як ті Ізраїлеві царі, що були перед ним.

3 На нього вийшов Салманасар, цар асирійський, і Осі́я став йому за раба́, і давав йому дани́ну.

4 Та асирійський цар знайшов в Осі́ї змову, що він посилав послів до Со, єгипетського царя, та не прино́сив асирійському цареві данини, як рік-у-рік те робив був. І замкнув його асирійський цар, і зв'язав його в в'язни́чому домі.

5 І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й обляга́в її три роки.

6 Дев'ятого року Осі́ї асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.

7 І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що ви́провадив їх з єгипетського кра́ю з руки фараона, єгипетського царя, і боя́лися інших богів,

8 і ходили уставами тих народів, що Госпо́дь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили,

9 а Ізраїлеві сини вимишляли на Господа, Бога свого, слова́, що не були слушні, і будували собі па́гірки по всіх своїх містах, від вартово́ї башти аж до тверди́нного міста,

10 і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому взгі́р'ї та під усяким зеленим деревом,

11 і кадили там на всіх па́гірках, як ті люди, що Господь повиганяв перед ними, і робили злі речі, щоб гніви́ти Господа,

12 і служили бовва́нам, про яких Господь говорив їм: „Не бу́дете робити цієї речі“,

13 то Господь засві́дчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорли́вців, говорячи: „Верніться з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Зако́ном, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків“.

14 Та не слухали вони, і робили твердо́ю свою шию, як шия їхніх батькі́в, що не вірили в Господа, Бога свого.

15 І не́хтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батька́ми, і свідо́цтва Його, що засві́дчив на них, і пішли за гидо́тою й марно́тами, та за наро́дами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони.

16 І полишили вони всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі литого бовва́на, двох телят, і зробили Астарту, і вклонялися всьому небесному ві́йськові та служили Ваалові.

17 І вони перево́дили через огонь своїх синів та дочо́к своїх, і чарува́ли ча́рами, і ворожили, і віддавалися робити зло в Господніх оча́х, щоб гнівити Його.

18 І сильно розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув їх від Свого лиця, — не позостало ніко́го, тільки саме Юдине пле́м'я.

19 Та й Юда не додержував заповідей Господа, Бога свого, — і ходили вони Ізраїлевими постановами, які вони встанови́ли.

20 І відвернувся Господь від усього Ізраїлевого насіння, і впокоря́в їх, і давав їх у руку грабі́жників, аж поки не кинув їх від лиця Свого,

21 бо Ізраїль розірвав з Давидовим домом, і вони зробили царем Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх.

22 І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах, які він робив, не відсту́палися з того,

23 аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив був через усіх Своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигна́ння з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.

24 І спрова́див асирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й осели́в по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осілися по містах її.

25 І сталося, на поча́тку пробува́ння їх там не боялися вони Господа, — і Господь послав на них левів, і вони нищили їх.

26 І сказали вони до асирійського царя, говорячи: „Ті люди, яких ти вигнав та осели́в по містах Самарії, не знають прав Бога цього Кра́ю, і Він послав на них оцих левів, і ось вони нищать їх, бо вони не знають права Бога цього Кра́ю“.

27 І наказав асирійський цар, говорячи: „Відведіть туди одно́го зо священиків, яких вигнали звідти, і пі́дуть, і осядуть там, і він навчатиме їх пра́ва Бога цього кра́ю“.

28 І прибув один із священиків, яких вигнали з Самарії, й осівся в Бет-Елі, і він навчав їх, як мають боятися Господа.

29 Та крім того кожен народ робив свого бога, і ставили їх у па́гірковому місці, що робили попередні самаряни, кожен народ по своїх містах, де вони сиділи.

30 А вавилоняни зробили Суккот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму,

31 а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а ме́шканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам.

32 І при тому вони боялися Господа, і настанови́ли собі з-серед себе священиків па́гірків, і вони прино́сили їм жертви в пагірковому місці.

33 Вони боялися Господа, і богам своїм служили за правом тих народів, звідки повиганя́ли їх.

34 Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом, — вони не бояться Господа, і не роблять за уставами своїми та за правом своїм, ані за Зако́ном, ані за заповіддю, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я́ Ізраїля.

35 І склав Господь із ними заповіта, і наказав їм, говорячи: „Не будете боятися інших богів, і не будете вклонятися їм, і не будете служити їм, і не будете прино́сити жертов їм,

36 а тільки Господа, що вивів вас із єгипетського кра́ю великою силою та ви́тягненим раме́ном, Його будете боятися, і Йому будете вклонятися, і Йому будете прино́сити жертви.

37 І устави, і права́, і Зако́на, і заповідь, які написав вам, бу́дете доде́ржувати, щоб вико́нувати по всі дні, а богів інших не будете боятися.

38 А заповіта, що Я склав із вами, не забудете, і не будете боятися інших богів,

39 а тільки Господа, Бога вашого, будете боятися, і Він вирятує вас із руки всіх ваших ворогів“.

40 Та не послухали вони, бо все робили за своїм попереднім зви́чаєм.

41 І ті народи все боялися Господа, але служили бовва́нам своїм. Так само сини їхні та сини їхніх синів, — як робили батьки їхні, так роблять вони аж до цього дня.

Четвёртая хроника царств

Глава 17

2-а царiв

Розділ 17

1 На двенадцатом году правления Ахаза, царя Иудеи, Осия, сын Элы, стал царём Исраила в Самарии и правил девять лет.

1 Дванадцятого року Ахаза, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Осі́я, син Елин, на дев'ять років.

2 Он делал зло в глазах Вечного, но не так, как цари Исраила, которые были до него.

2 І робив він зле в Господніх оча́х, тільки не так, як ті Ізраїлеві царі, що були перед ним.

3 Салманасар, . царь Ассирии, пошёл войной на Осию, который был ему подвластен и платил ему дань.

3 На нього вийшов Салманасар, цар асирійський, і Осі́я став йому за раба́, і давав йому дани́ну.

4 Царь обнаружил, что Осия – предатель, потому что он посылал вестников к Со, . царю Египта, и не платил дань царю Ассирии, как прежде делал это из года в год. Поэтому Салманасар схватил его и бросил в темницу.

4 Та асирійський цар знайшов в Осі́ї змову, що він посилав послів до Со, єгипетського царя, та не прино́сив асирійському цареві данини, як рік-у-рік те робив був. І замкнув його асирійський цар, і зв'язав його в в'язни́чому домі.

5 Царь Ассирии вторгся в страну, двинулся на Самарию и осаждал её три года.

5 І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й обляга́в її три роки.

6 На девятом году правления Осии, ассирийский царь взял Самарию и увёл исраильтян в плен в Ассирию. Он поселил их в Халахе, в Гозане, что на реке Хаворе, и в городах мидян.

6 Дев'ятого року Осі́ї асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.

7 Всё это произошло потому, что исраильтяне согрешили против Вечного, своего Бога, Который вывел их из Египта из-под власти фараона, египетского царя. Они поклонялись другим богам

7 І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що ви́провадив їх з єгипетського кра́ю з руки фараона, єгипетського царя, і боя́лися інших богів,

8 и следовали обычаям народов, которых Вечный прогнал от них, а также обычаям, которые ввели цари Исраила.

8 і ходили уставами тих народів, що Госпо́дь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили,

9 Исраильтяне тайно делали неугодное Вечному, их Богу. Везде они строили себе капища на возвышенностях во всех городах, от сторожевой башни до укреплённого города.

9 а Ізраїлеві сини вимишляли на Господа, Бога свого, слова́, що не були слушні, і будували собі па́гірки по всіх своїх містах, від вартово́ї башти аж до тверди́нного міста,

10 Они ставили священные камни и столбы Ашеры на каждом высоком холме и под каждым тенистым деревом.

10 і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому взгі́р'ї та під усяким зеленим деревом,

11 В каждом капище на возвышенности они возжигали благовония, подобно тем народам, которых Вечный прогнал от них. Исраильтяне делали злые дела, вызывая гнев Вечного.

11 і кадили там на всіх па́гірках, як ті люди, що Господь повиганяв перед ними, і робили злі речі, щоб гніви́ти Господа,

12 Они поклонялись идолам, хотя Вечный сказал: «Не делайте этого».

12 і служили бовва́нам, про яких Господь говорив їм: „Не бу́дете робити цієї речі“,

13 Вечный предостерегал Исраил и Иудею через пророков и провидцев: «Сверните со злых путей! Исполняйте Мои повеления и установления согласно Закону, который Я повелел исполнять вашим предкам, и который Я дал вам через Моих рабов пророков».

13 то Господь засві́дчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорли́вців, говорячи: „Верніться з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Зако́ном, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків“.

14 Но исраильтяне не слушали и были так же упрямы, как и их отцы, которые не верили Вечному, своему Богу.

14 Та не слухали вони, і робили твердо́ю свою шию, як шия їхніх батькі́в, що не вірили в Господа, Бога свого.

15 Они отвергли Его установления, Его соглашение, которое Он заключил с их отцами, и предостережения, которые Он им посылал. Они шли за ничтожными идолами, и сами стали ничтожными. Исраильтяне подражали народам, окружавшим их, хотя Вечный запретил им поступать так, как те народы.

15 І не́хтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батька́ми, і свідо́цтва Його, що засві́дчив на них, і пішли за гидо́тою й марно́тами, та за наро́дами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони.

16 Они отвергли все повеления Вечного, своего Бога, и сделали себе двух идолов, отлитых в виде тельцов, и столб Ашеры. Исраильтяне кланялись всем звёздам на небе и поклонялись Баалу.

16 І полишили вони всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі литого бовва́на, двох телят, і зробили Астарту, і вклонялися всьому небесному ві́йськові та служили Ваалові.

17 Они приносили сыновей и дочерей в огненную жертву. Они гадали, и ворожили, и предавались злым делам в глазах Вечного, вызывая Его гнев.

17 І вони перево́дили через огонь своїх синів та дочо́к своїх, і чарува́ли ча́рами, і ворожили, і віддавалися робити зло в Господніх оча́х, щоб гнівити Його.

18 И Вечный сильно разгневался на Исраил и удалил его от Себя. Был оставлен лишь род Иуды,

18 І сильно розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув їх від Свого лиця, — не позостало ніко́го, тільки саме Юдине пле́м'я.

19 но даже он не исполнял повелений Вечного, своего Бога. Люди из рода Иуды следовали обычаям, которые ввёл Исраил.

19 Та й Юда не додержував заповідей Господа, Бога свого, — і ходили вони Ізраїлевими постановами, які вони встанови́ли.

20 Поэтому Вечный отверг всех потомков Исраила. Он наказывал их и отдавал в руки грабителей, пока наконец не прогнал их от Себя.

20 І відвернувся Господь від усього Ізраїлевого насіння, і впокоря́в їх, і давав їх у руку грабі́жників, аж поки не кинув їх від лиця Свого,

21 Когда Он забрал власть над Исраилом у дома Давуда, они сделали царём Иеровоама, сына Невата. Иеровоам увёл Исраил от Вечного и склонил его к страшному греху.

21 бо Ізраїль розірвав з Давидовим домом, і вони зробили царем Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх.

22 Исраильтяне оставались в грехах Иеровоама и не отвернулись от них,

22 І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах, які він робив, не відсту́палися з того,

23 пока Вечный не удалил их от Себя, как Он и предупреждал через Своих рабов пророков. Так народ Исраила был уведён из своей страны в плен в Ассирию, где они находятся и по сегодняшний день.

23 аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив був через усіх Своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигна́ння з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.

24 Царь Ассирии привёл жителей Вавилона, Куты, Аввы, Хамата и Сепарваима и поселил их в городах Самарии вместо исраильтян. Они завладели Самарией и поселились в её городах.

24 І спрова́див асирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й осели́в по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осілися по містах її.

25 Когда они только поселились там, они ещё не поклонялись Вечному, и Он насылал на них львов, которые убивали некоторых из них.

25 І сталося, на поча́тку пробува́ння їх там не боялися вони Господа, — і Господь послав на них левів, і вони нищили їх.

26 Об этом доложили царю Ассирии: – Народы, которые ты увёл и переселил в города Самарии, не знают, чего требует Бог той страны. Он насылает на них львов, которые убивают их, потому что они не знают, чего требует Бог той страны.

26 І сказали вони до асирійського царя, говорячи: „Ті люди, яких ти вигнав та осели́в по містах Самарії, не знають прав Бога цього Кра́ю, і Він послав на них оцих левів, і ось вони нищать їх, бо вони не знають права Бога цього Кра́ю“.

27 Тогда царь Ассирии приказал: – Пошлите туда одного из священнослужителей, которых вы увели в плен из Самарии, и пусть он живёт там и учит их тому, чего требует Бог этой страны.

27 І наказав асирійський цар, говорячи: „Відведіть туди одно́го зо священиків, яких вигнали звідти, і пі́дуть, і осядуть там, і він навчатиме їх пра́ва Бога цього кра́ю“.

28 И один из священнослужителей, уведённый в плен из Самарии, пришёл, чтобы жить в Вефиле и учить их как поклоняться Вечному.

28 І прибув один із священиків, яких вигнали з Самарії, й осівся в Бет-Елі, і він навчав їх, як мають боятися Господа.

29 Но каждый народ сделал и своих богов в тех городах, где они поселились, и поместил их в капищах, которые жители Самарии построили на возвышенностях.

29 Та крім того кожен народ робив свого бога, і ставили їх у па́гірковому місці, що робили попередні самаряни, кожен народ по своїх містах, де вони сиділи.

30 Жители Вавилона поклонялись Суккот-Беноту, жители Куты – Нергалу, а жители Хамата – Ашиме,

30 А вавилоняни зробили Суккот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму,

31 аввиты поклонялись Нивхазу и Тартаку, а сепарвиты сжигали детей в жертву Адрам-Малику и Анам-Малику, богам Сепарваима.

31 а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а ме́шканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам.

32 Они поклонялись и Вечному, и назначили из своей среды жрецов, которые в капищах на возвышенностях приносили жертвы.

32 І при тому вони боялися Господа, і настанови́ли собі з-серед себе священиків па́гірків, і вони прино́сили їм жертви в пагірковому місці.

33 Они поклонялись Вечному, но служили и своим богам по всем обычаям тех народов, из которых они были переселены.

33 Вони боялися Господа, і богам своїм служили за правом тих народів, звідки повиганя́ли їх.

34 Они до сегодняшнего дня хранят прежние обычаи. Они не боятся Вечного и не исполняют Его установлений и правил, законов и повелений, данных Вечным потомкам Якуба, которого Он назвал Исраилом.

34 Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом, — вони не бояться Господа, і не роблять за уставами своїми та за правом своїм, ані за Зако́ном, ані за заповіддю, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я́ Ізраїля.

35 Когда Вечный заключал с исраильтянами соглашение, Он повелел им: «Не почитайте других богов и не поклоняйтесь им, не служите им и не приносите им жертв.

35 І склав Господь із ними заповіта, і наказав їм, говорячи: „Не будете боятися інших богів, і не будете вклонятися їм, і не будете служити їм, і не будете прино́сити жертов їм,

36 Вечный, Который вывел вас из Египта великой силой и простёртой рукой, – вот Тот, Кого вы должны почитать. Ему поклоняйтесь и Ему приносите жертвы.

36 а тільки Господа, що вивів вас із єгипетського кра́ю великою силою та ви́тягненим раме́ном, Його будете боятися, і Йому будете вклонятися, і Йому будете прино́сити жертви.

37 Всегда исполняйте Его установления и правила, законы и повеления, которые Он вам написал. Не почитайте других богов.

37 І устави, і права́, і Зако́на, і заповідь, які написав вам, бу́дете доде́ржувати, щоб вико́нувати по всі дні, а богів інших не будете боятися.

38 Не забывайте о соглашении, которое Я заключил с вами, и не почитайте других богов.

38 А заповіта, що Я склав із вами, не забудете, і не будете боятися інших богів,

39 Почитайте Вечного, вашего Бога, и Он будет избавлять вас от рук всех врагов».

39 а тільки Господа, Бога вашого, будете боятися, і Він вирятує вас із руки всіх ваших ворогів“.

40 Но они не слушали и хранили прежние обычаи.

40 Та не послухали вони, бо все робили за своїм попереднім зви́чаєм.

41 Даже почитая Вечного, эти народы служили идолам. До сегодняшнего дня их дети и внуки продолжают делать то же, что делали их отцы.

41 І ті народи все боялися Господа, але служили бовва́нам своїм. Так само сини їхні та сини їхніх синів, — як робили батьки їхні, так роблять вони аж до цього дня.

1.0x